Напевно усі помічали, якої популярності набув термін толерантності, що передбачає повагу до права іншого бути таким, яким він є. Існує твердження, що сучасне покоління є активнішим у відстоюванні своїх прав, адже з появою всесвітньої павутини змогло побачити різноманітність світу, поспілкуватись з представниками різних народів та культур. Тому цієї весни я зорганізувала онлайн-опитування серед студентів Політехніки, щоб зрозуміти, чи можливо жити у середовищі української молоді різним та при цьому бути рівними?
Відповідно до отриманих результатів, 90% респондентів вважають себе толерантними, тож я вирішила запитати про їхнє ставлення до тих груп людей, які найбільше піддаються нетерпимості. Тож найбільш прихильні політехніки до людей інших релігій (87.8% позитивних відповідей), іншої раси (74.6%), іншомовних (74.4%) та осіб з інвалідністю (62.8%).
До імміґрантів, людей, що живуть на вулиці, повій, ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД студенти ставляться нейтрально (69.8%, 53.5%, 51.2% та 44.2%, відповідно).
Більш-менш терпиме ставлення спостерігаємо до ментально хворих людей (37.2% – нейтрально, 48.8% – позитивно) та представників ЛГБТ-спільноти (39.5% – нейтрально, 39.5% – позитивно).
Найменшу прихильність викликають люди з наркотичною (48.8% – негативно, 34.9% – нейтрально) та алкогольною залежностями (37.2% – негативно, 44.2% – нейтрально)
86% респондентів не вбачають проблеми у спілкуванні з людиною іншого соціального класу. 81.4% не засуджують співрозмовника за віковим критерієм. 74.4% погоджуються з тим, що чоловіки та жінки повинні мати рівні права.
Також ми запитали у політехніків, що для них означає толерантність. Серед найцікавіших відповідей:
- «Терпиме ставлення до кожного представника суспільства, незалежно від того, який він»;
- «Свобода»;
- «Терпиме ставлення до людей, які відрізняються від більшості не за власною волею»;
- «Відчувати себе рівним з іншими, і вважати інших рівними зі собою»;
- «Толерантність – це розуміння, що не тільки ти у тому світі – ХТОСЬ»;
- «Здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних»;
- «Здатність змиритись з тим, що інші люди – «не ти»»;
- «Це повага до інших, вміння адекватно сприймати людей, незалежно від їхніх віросповідань, статі та почуттів»;
- «Терпимість, емпатія і розуміння»;
- «Бути добрим, сприймати людину такою, як вона є».
Найчастіше, на думку студентів, прояви нетерпимості (тобто антитолерантність) можна зустріти:
- «У селах і містечках»
- «У релігії та політиці»
- «У соцмережах, у барах (та інших закладах, де люди себе не зовсім контролюють)»
- «Будь-де у повсякденному житті»
- «У громадському транспорті»
- «У громадських місцях, державних установах»
- «Вона є всюди, але найчастіше – у тих людях, які чхають на інших, і не мають виховання»
- «Всюди, і що більша глобальна сфера, то більше цих проявів (релігія, політика)»
- «На теренах пострадянських країн»
- «Переважно серед старших людей»
- «У школах».
А ось відповіді політехніків щодо причин виникнення нетерпимості:
- «Через обмеженість у поглядах»
- «Бо люди не вміють контролювати свої емоції та розуміти позицію інших»
- «Від стереотипного мислення»
- «Існує лише одна відмінність між всіма людьми – інтелектуальна. Ті, хто думає не так, – породжують нетерпимість»
- «Через застарілі моделі поведінки, поширені у суспільстві»
- «Від поганого життя»
- «Через небажання сприймати людей такими, як вони є, зважати на чиїсь думки та почуття»
- «Бо нема елементарної поваги, виховання і своєчасного вміння закрити рота»
- «Від неосвіченості, від незнання людей, від небажання вчитись»
- «Бо так виховали батьки і так сама людина хоче поводитися»
- «Все через неосвіченість людей, старомодне мислення, яке пішло з Радянського Союзу».
Бути толерантним – це вибір тої людини, яка є вільною у своїх проявах та дозволяє бути вільними людям навколо себе. Поспілкувавшись з молодими представниками сучасного суспільства, я зауважила, що більшості з них не так важливі колір шкіри, релігія, соціальний статус чи стать. Набагато вагомішим чинником є те, які у людини характер та виховання, чи є спільні інтереси та чи є ця особа цікавим співрозмовником. Незважаючи на те, що нетерпимість все ще існує на теренах України, наша молодь вже робить кроки у бік прийняття людей такими, як вони є.