Батьки бачили її біомедичним інженером після закінчення школи. Та все ж вона ніколи не полишала мрії реалізувати себе в журналістиці. Навіть попри всі стереотипи про «небезпечну професію», вже через рік студентка першого курсу Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та радіотехніки Анна Лавренюк вперше спробувала себе в ролі журналістки під час Молодіжної моделі Львівської обласної ради.
Розкажи мені, звідки з’явилась така цікавість до біології?
— Знаєш, я захоплювалась її вивченням з 13 років. Можливо, це саме через те, що моя мама була вчителькою хімії та біології. Я навчалась у класі з біолого-хімічним нахилом і завжди їздила на всілякі олімпіади з біології, екології і т.д. Загалом, тоді я вважала, що це моя стихія.
Така цікава і нова професія для України. Чому саме біомедична інженерія?
— Як я і казала, біологію я знала дуже добре. Більше того, навіть ЗНО з цього предмету склала на «відмінно». Але справа не в цьому навіть. В останній рік перед закінченням школи в мене з’явилась думка, що я хочу стати акторкою, але батьки відразу почали відмовляти від цього. Мені здається, що вони мають один «сталевий» аргумент: акторством багато не заробиш. Я почала думати про те, як здійснити мрію колись з’явитись у кадрі. І одного дня, попри всі застороги мами і тата про небезпечність професії, я подаю документи на журналістику. Мені здавалось, що то мій шанс. Але мама просила, щоб бодай одну заяву я подала заради неї. Я піддалася на вмовляння, так серед мої пріоритетів з’явилася біомедична інженерія у Львівській політехніці, куди я й пройшла на бюджет.
І ти все одно не покинула своїх мрій щодо журналістики?
— Пам’ятаю, як сильно засмутилась, що тепер навчатимусь на біомедичного інженера. Здогадувалась, що професія доволі нова, а отже шукати роботу згодом буде нелегко. Але мама переконувала їхати до Львова, назустріч новим можливостям. Іноді думаю, що вона відчувала те, що через місяць я зважусь взяти участь у журналістських курсах від Львівського Молодіжного центру. Я вирішила, що варто спробувати по-справжньому відчути цю атмосферу.
Пам’ятаю, як ми з тобою саме там і познайомились. Виходить, що це твій перший серйозний крок на шляху до набуття нового досвіду?
— Спочатку це була просто мрія і велике бажання стати відомою, якщо не в акторстві, то в журналістиці. Та саме після двох місяців навчання, різноманітних майстеркласів та зустрічей я зрозуміла, що тепер остаточно хочу пов’язати себе ще і з журналістикою.
Тобто любов до журналістики витіснила біологію?
— Зовсім ні. Просто моя професія, то не лише про біологію. Скажу так: я — біомедична інженерка, яка ненавидить точні науки, а їх на моїй спеціальності чимало. Навіть не думаю покидати навчання, бо мені вдалось це поєднати. По суті, одну освіту я отримую в університеті, а іншу вивчаю на практиці.
Сьогодні, Анна Лавренюк — майбутній біомедичний інженер, SMM-менеджерка акаунту ІТРЕ в Instagram та дописувачка для школи «Стань журналістом» в Telegram. Якою ти себе бачиш через 5 років?
— Я не звикла зупинятись на досягнутому. Після закінчення університету прагну розвиватись у журналістиці, мабуть, навіть в інших суміжних сферах. Нещодавно наважилась пройти курс з копірайтингу. Не знаю: це буде просто для порівняння чи, можливо, вдасться зруйнувати для себе деякі стереотипи щодо текстів. Але тепер я точно впевнена, що на своєму місці.
