Ярослав Клочник вже понад вісім років працює у SoftServe. Зараз він Sub Cluster Lead of Integration Platforms з повноцінним робочим навантаженням і відрядженнями. Однак паралельно Ярослав ще й викладає на програмі «Інтернет речей» у Національному університеті «Львівська політехніка». А це – пари, лабораторні, захист проєктів і підтримка постійного контакту зі студентами.
Про те, як йому вдається поєднувати два види діяльності, модернізувати пари в університеті, а також про мотивацію викладати далі попри негаразди, Ярослав Клочник розповів в інтерв’ю DOU.
Як працює «Інтернет речей»
Ще від самого початку створення програми багато пар у студентів проходили онлайн і загалом ми спільно з усіма викладачами й менторами працювали над тим, щоб діджиталізувати навчальні процеси. Зробили все ще до того, як це стало мейнстримом. Пари проводимо через Skype, для спілкування між студентами, викладачами й менторами використовуємо Slack, а хід виконання робіт менеджимо через Trello. Намагаємося максимально оптимізувати час, відмовитися від паперів і налагодити швидку й зручну комунікацію між усіма сторонами. Такий формат роботи впроваджували від початку, адже працівники IT-компаній мають дуже мало вільного часу. Й вони, наприклад, готові поділитися знаннями, досвідом, але банально не можуть їхати через усе місто до університету. Звідси й так багато онлайн-складників.
Наприклад, замість написання курсових робіт студенти діляться на команди з першого курсу навчання по 5–6 людей. Вони вигадують (або їм пропонує ментор) проєкт, над яким працюватимуть весь семестр. Його захист – це і є оцінка за курсову. Проєкт – це своєрідний маленький стартап (неважливо, software чи hardware). На захисті студенти його пітчать перед журі – 5–6 представниками IT-компаній, яких ми спеціально запрошуємо. Під час оцінювання враховують: презентаційні навички, якість проведеного бізнес-аналізу, технічну складову тощо. Окремо бали виставляє ментор проєкту, адже він працював зі студентами й знає, хто халявив, а хто вкладав 100% зусиль. І ще частину балів ми додаємо, якщо проєкт презентують англійською.
Загалом намагаємося якомога більше комунікації вести саме англійською, адже без знання мови складно буде працевлаштуватися. Тих пар з англійської, які є в Політехніці, мало, а так студенти звикають читати документацію, слухати презентації, спілкуватися. Якось ми хотіли повністю перевести навчання на англійську, але було кілька студентів, які її не знали. Тож від ідеї довелося відмовитися. Поки що. Думаю, ми до цього повернемося.
Крім того, регулярно запрошуємо фахівців, які працюють в іноземних компаніях. Одного разу приїжджав розробник популярної гри GTA Навід Хосарі. Тож з ним організували воркшопи для студентів, на яких спеціаліст розповідав про Game Development. Студентів поділили на команди, й вони протягом тижня придумували сценарії, розробляли дизайн, міркували, як це все імплементувати тощо, тобто поводилися як справжні розробники ігор.
Була лекція від фахівця, який працює в Google у Великобританії. Він розповідав на власному прикладі про DevOps. А кілька місяців тому до нас приїжджали представники Georgian College з Канади. Розпочали з ними перемовини щодо здобуття магістратури в цьому коледжі. Наразі через карантин комунікація йде складніше, але ми працюємо, щоб наші програмісти могли вчитися в Канаді.
Повний текст матеріалу – на сайті спільноти програмістів DOU.