#ти_ж_на_юриста_вчишся – докір, який доводиться чути кожному студентові юрфаку за будь-якого зіткнення з незаконними діями. Виявляється, навіть навчаючись на правничому факультеті, ти навряд чи достеменно розумієш, як спілкуватися з поліцейськими, що робити в разі ДТП чи як не спійматися на вудочку аферистів.
Як же так? Ніби вивчаємо Конституцію й усі кодекси вздовж і впоперек, а зіткнувшись із правопорушенням, ніяковіємо. Заучуємо складні визначення, зубримо юридичну деонтологію й культурологію права, тренуємо судову риторику, а водночас не можемо розпізнати афериста-аматора. Знаючи і дату ухвалення Основного Закону України, і навіть його першоджерела, розгублюємося перед поліцією, коли треба дати свідчення, нагадуючи цим кухаря, який готує смачні поживні страви, але не вміє тримати в руках ложку під час трапези.
Пропоную до вашої уваги юридичні лайфхаки, які допоможуть краще орієнтуватися в непередбачених ситуаціях. Усю інформацію, вміщену нижче, надали особи, які «близько товаришують» із законом.
Приємного ознайомлення!
Професор Інституту права та психології, доктор юридичних наук Леонтій Чистоклетов розповів, до яких дій треба вдаватися в разі контролерського свавілля.
Ситуація:
Ранок, колоритний львівський трамвай, ви поспішаєте на пари. Як порядний пасажир, купуєте квиток і компостуєте його. На одній із зупинок до вас підходить контролер і просить показати його. Стандартна процедура, причин для хвилювання, здавалося б, немає. Ви спокійно пред’являєте доказ вашого законного проїзду. І тут вам несподівано повідомляють, що квиток не дійсний, бо неправильно закомпостований чи його номер не збігається з рейсом. Розгублено силкуєтеся довести свою правоту, але посвідчення контролера як особи, яка має всі повноваження, щоб вас оштрафувати, засліплює очі. А уявіть, що їдете на семінар, до якого старанно готувалися. Тут уже не до поліції, яку зазвичай погрожують викликати.
Як заощадити дорогоцінний час і захистити свої права в такому разі?
Крок перший:
Не втрачати спокою, адже закон на вашому боці. Це проголошує його величність верховенство права (ст. 3 Конституції України).
Крок другий:
Елементарно переповісти всю послідовність своїх дій: від моменту купівлі квитка до пред’явлення контролерові. Якщо ви купили його у водія, варто наголосити на цьому і скерувати до нього. Нехай навідаються в кабінку до того, хто за кермом, і переконаються, що ви придбали квиток з ідентичним номером.
Крок третій:
Припустімо, що відбитки від компостера виразні, а вас переконують в іншому. Запропонуйте демонстрацію процесу компостування квитка, чим доведете, що дія в кожному разі була виконана, незалежно від кількості отворів на проїзному папірці.
Крок четвертий:
На вас тиснуть, наполягають на штрафі, попри ваші переконливі аргументи. Візьміть до уваги: контролер не має права виводити вас із трамвая без вашої згоди! Попросіть показати три важливі документи: 1) посвідчення контролера; 2) картку-жетон; 3) штрафну квитанцію із зазначеним особистим номером контролера. Так ви переконаєтеся, що перед вами не шахрай.
П’ятий крок:
Ви обґрунтували свою правопорядність і можете спокійно їхати далі, не погодившись вийти й чекати з перевіряльником на поліцію.
У разі тиску чи насильства, що є неприпустимим, можете звернутися до суду. І якщо з вас усе-таки безпідставно стягнули штраф, подайте адміністративний позов до суду.
Для цього вам потрібно:
- зафіксувати час;
- запам’ятати номер трамвая;
- зберегти квиток;
- дізнатися прізвище зухвалого контролера.
Так ви законно захистите свої права.
Щасливої дороги!
Леонтій Григорович – колишній працівник поліції, тож поділився, як комунікувати з правоохоронцями.
Через свою необізнаність ви можете бути втягнуті в довгий і неприємний судовий процес. Навіть коли не причетні до злочину. Що могло спричинитися до цього? Наклеп? Беззаконня? Відповідь завжди єдина і чітка – незнання жертви обставин, по-перше, закону, що, як усім відомо, не звільняє від відповідальності, по-друге, своїх обов’язків і, по-третє, навіть меж особистого простору.
Ситуація наглого притягнення до кримінальної відповідальності:
Припустімо, ви перебуваєте в колективі, де сталася крадіжка. Зникла цінна річ, наприклад золота прикраса. Здійснено дзвінок до поліції. За збігом обставин ви останні бачили цю прикрасу на потерпілому. Очевидність персони, на яку, найімовірніше, строчитимуть заяву, зрозуміла! Якщо ви, звісно, не застосуєте прийомів самозахисту.
Перший прийом: оцінка опонента й ситуації.
Познайомтеся з особою, яка планує копирсатися у ваших речах (дізнайтеся прізвище, посаду, спеціальне звання), і попросіть пред’явити службове посвідчення. Пам’ятайте, що під час поверхневого огляду ви повинні самі діставати речі з місця, де вони лежать, якщо вони ваші. Отже, «копирсання» ви здійсните самотужки, поліцейський зможе регулювати ці дії лише візуально (п. 6 ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Другий прийом: захисний блок.
Вам пропонують поїхати до райвідділку як свідок або навіть як підозрюваний. Ви цілком можете відмовитися, опираючись на відсутність невідкладності дій, оскільки злочин не є тяжким. Це дійство можна відкласти до погодження всіх нюансів з адвокатом, якщо справа видасться затяжною.
Стаття 63 Конституції України дає можливість вчинити словесний опір: «Я нікуди не поїду й не даватиму ніяких показань без свого адвоката».
Зважайте, що, вирушивши з правоохоронцями до відділка поліції, ви наражаєте себе на небезпеку. Зникла річ може так і не знайтись. А вину за її зникнення треба ж на когось покласти. Не будьте крайніми!
Розуміючи послідовність дій, які належить виконати в разі загрози безпідставного адміністративного чи кримінального покарання, ви берете на себе відповідальність правопорядного громадянина. Закон не зможе вас захистити, якщо ви не вмітимете ним користуватися. Будьмо обачнішими та відповідальнішими за власний спокій.