У Львівській політехніці на карантині часу дарма не гаяли. Відбувалася низка вебінарів іноземними мовами, до яких могли долучитися всі охочі. Про те, що відбувалося на вебінарах з польської мови й культури, нам розповіла провідна фахівчиня Центру міжнародної освіти Наталія Рожанківська.
Розкажіть, будь ласка, на кого були зорієнтовані вебінари?
На всіх охочих студентів, викладачів, працівників Львівської політехніки. Я вела польський напрямок і це було для людей, які мають знання мови рівня «А1», тобто тих, які трохи розуміють мову й можуть щось сказати. Це не було навчання мови, а більше вправляння розуміння мови. Також ми говорили про культуру й історію Польщі. Усього відбулося п’ять занять.
Чи запрошували ви людей, які могли б розповісти про історичні й культурні аспекти?
Так, я запрошувала компетентних людей. Їх допомагало шукати Польське консульство, яке є дуже дружнім до таких ініціатив. Є багато навколо нас цікавих людей, але ми про них не знаємо, не помічаємо. Шкода, що час був дуже обмежений. Ці люди настільки багато знають, що двох ZOOM-зустрічей по 40 хвилин було занадто мало, щоб вони встигли розповісти все.
Наприклад, перший семінар у нас був загальним: «Польща, поляки у світі». Ми запросили Еву Рибінську (Технологічно-гуманітарний університет імені Казимира Пуласького у Радомі у Польщі). Вона була керівницею міжнародного відділу, їздила світом, багато знає про університети, у яких навчаються поляки. Також була Ольга Павлюк, докторка й професорка університету у Катовіце. Вона є доценткою в університеті у Запоріжжі та заступницею голови Польського товариства в Україні. Вона багато знає і розповідає про те, звідки поляки на півдні й на сході України, як виникали польські товариства, як поляки себе почувають, про їхню ідентичність. Окрім спілкування зі спікерами, слухачі могли грати в різні ігри. Наприклад, вгадували, скільки може бути поляків у окремій країні. Було дивовижно, що скрізь є чимало офіційно зареєстрованих поляків. За межами Польщі їх приблизно 20 мільйонів у всьому світі.
Як відбувалися наступні заняття?
На другому занятті ми обговорювали культуру й традиції Польщі. Була запрошена сестра Лідія Зембович ― сестра католицького ордену франисканок Родини Марії. Сестра надзвичайно компетентно, не дуже вдаючись урелігію, розповіла про польські традиції і свята. Додатково я підготувала інформацію про ті свята, які вже відійшли в історію. Наприклад, повішання оселедця. На закінчення посту поляки вішали на дерево за хвіст оселедця і виливали національний суп ― журек ― у город, або закопували його у землю у глиняному горщику. Зараз уже такого не роблять. І багато є таких цікавих традицій. Поляки люблять також і іноземні свята, наприклад, Хеловін — свято духів і нечистої сили. А сестра вкінці заняття зазначила, що такі свята не треба вважати святами.
Наступний вебінар був на тему «Добро, доброчинність. Навіщо ми робимо це для когось чи для себе». Запросили Ірену Галамай-Зелкнер. Вона є президенткою і головою доброчинної католицької українсько-вроцлавсько-дортмундської фундації. Ця організація займається багатьма напрямками, зокрема й навчанням дітей. А також вона нашим студентам надає можливість стажуватися у Вроцлаві. Уже третій рік ми обираємо студентів для безкоштовного стажування. Пані Ірена трошки розповіла про світові доброчинні організації, над чим вони працюють. Доброчинність не завжди рибка, а й вудка. Ти можеш не лише дати комусь їжу, а й інструмент. Наприклад, те, що нашим студентам дають можливість стажування, ― це хороший вклад у майбутнє. Це можливість здобути нові навички, знання й знайти собі хорошу роботу. Це доброчинність по-європейськи ― вчити людину, як собі давати раду у житті.
Два наступних вебінари були присвячені польським музиці й культурі, зокрема у Львові. Запросили Едварда Куца, який є професором в Інституті музики у Вроцлаві, а ще є професором і викладачем у Львівській консерваторії. Органіст, диригент, кантор, викладач музики і літургійної музики, органний майстер і експерт у галузі акустчних і клавішних музичних інструментів. Дуже цікаво пан Едвард розповів про те, якою була музика у повоєнному Львові. Це ті пісні, які ми знаємо. Наприклад, «Тільки у Львові». Я вмикала їх. Вийшов дуже душевний семінар, пан Едвард навіть сам підспівував. Він розповідав щось виняткове, що мало хто знає. Наприклад про те, які в нас є старовинні інструменти у місті, які є унікальні органи. Загалом про те, як пісня може нести у світ якусь ідею. І ми завершили піснею знаменитого Чеслава Ємена «Дивний є той світ». Він пише: «Дивний є той світ, у якому все ще міститься так багато зла. Людина зневажає людину і гострим словом ранить, як ножем». Ми на такому занятті могли не лише довідатися щось про музику, а й обговорити філософський зміст композицій.
На останній вебінар приходив спортивний оглядач, журналіст Іван Яремко. Він говорив про спорт у Львові. Настільки цікаво розповідав! Ми всі бачили, як у Китаї, наприклад, виходить 100, а то й 200 людей на площу і всі одночасно займаються фізкультурою. З’ясувалося, у Львові до війни і одразу після неї люди (навіть 500 осіб) могли вийти на Площу Ринок чи у парк і робити вправи. У нас це вже давно було. Цікаво, що у Львові на той час було 135 тенісних кортів. Були декілька стадіонів. Були визначні спортсмени, які брали участь в олімпіадах. Я знайшла в Інтернеті польські пісні про спорт. Було з чого посміятися слухачам, адже пісеньки дуже веселі. Коли говорили про футбол, я знайшла цілий пісенник для «болільників», наприклад «Легії Варшави» — найбільш знаного у Польщі футбольного клубу. Уболівальники мають цілий пісенник! Також ми говорили про те, що спорт міг бути одним з інструментів протистояння радянській системі.
Які враження в учасників вебінарів?
Учасники писали мені, чи не буде ще вебінарів, але ми планували лише п’ять. Загалом усі були задоволеними, адже за короткий час можна було почути дуже цікаву, унікальну інформацію.
Чи вдалою була задумка з організаційної точки зору?
Мені було складно, адже мусила виконувати роботу, яку завжди відділ робить, а окрім цього, потрібно було готуватися до тих занять. Знайти людей, комунікувати, узгодити, навчитися працювати з ZOOM. Цим мали б займатися декілька людей.
Чи продовжуватимуться такі семінари?
На це треба окрему людину, окреме фінансування. Через карантин менше людей їхало у відрядження за кордон, ми мали час. Тому вдалося реалізувати таку задумку. Зараз люди починають відновлювати поїздки, у нашого відділу достатньо роботи. Ініціатива ця дуже хороша, але її не можуть виконувати люди, які мають достатньо робочих обов’язків. Хоча у майбутньому цікаво було б розширити вебінари до різних напрямків, щоб кожен слухав, що йому цікаво. Але потрібне зацікавлення людей і можливості. Такі вебінари можуть бути чудовим корисним відпочинком замість беззмістовного гортання стрічки новин у соціальних мережах.