Євгенія Левус, доцент кафедри програмного забезпечення Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
Викладаю першокурсникам вступ до інженерії програмного забезпечення. Це вступ до їхньої спеціальності. Цю дисципліну реально викладати дистанційно, тут не треба додаткових пристроїв долучати. Також реально перевіряти засвоєне. У підготовці лекцій застосовую всі інструменти віртуального навчального середовища.
Але є проблеми у комунікуванні зі студентами. Вони чомусь часто не реагують на зауваження, ти не знаєш, прочитали твоє повідомлення чи ні. І таке «налагодження зв’язку» забирає багато часу. Студенти також не вміють гарно висловити думку в листі. Тому навіть маю думку про те, що варто би започаткувати дисципліну «ділові комунікації», можливо, ще в школі.
Мої першокурсники здебільшого завзяті, ініціативні, беруть участь у відеоконференціях, але ті, хто під час навчання не ходив на пари, і зараз продовжує сачкувати й не заходить у віртуальне навчальне середовище, не долучається до лекцій в зумі.
Певні мінуси є в засвоєнні тем через відсутність прямого контакту, тому студенти не завжди мобілізуються, не завжди вчасно виконують завдання або виконують його неякісно.
Серед плюсів виділяю можливість підлаштовувати форму навчання до потреб кожного, скажімо, дозволяю завантажувати звіти впродовж певного часу, у будь-який час доби. Під час аудиторних занять було строгіше: мусиш здати сьогодні на парі – і все. А я як викладач маю більше можливостей ретельніше перевірити роботу, особливо на плагіат (тепер його почастішало у студентських роботах) і вимагати у підготовці більше самостійності.
Закликаю своїх студентів серйозно ставитися до статті Закону «Про освіту», де йдеться про академічну доброчесність, а також не надсилати роботи в останні хвилини дедлайну. Порівнюю це з намаганням в останню хвилину встигнути на літак – можна встигнути, а можна запізнитися, особливо тоді, коли таких запізнюхів виявиться багато. Деколи отримую такі листи від студентів: «Я все зробив ще о 6-й вечора, такий був втомлений, що не мав сили надіслати роботу, заснув, а прокинувся аж о пів на першу і вже не зміг завантажити»; «Таки встигаю надіслати за хвилину до завершення терміну, бажаю вам приємного перегляду»; «Я писав, а тест кудись несподівано зник».
І мені, і студентам бракує певного досвіду, тому простіше було б, якби ми мали прописані певні правила про те, як діяти в конкретній ситуації. Проблеми намагаємося вирішувати спільно. З колегами радимося, як тепер дистанційно оцінювати знання, аби це було об’єктивно.
