Тетяна Казанцева, доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури та дизайну:
Зі своїми студентами я завжди спілкувалася не лише на заняттях, а й в онлайні, але теперішнє дистанційне навчання з цим не порівняти. Це абсолютно новий досвід. Маю один лекційний курс і чотири курси з рисунку живопису. З лекційними заняттями нема проблем. Курс нам добре пішов, спілкуємося у вайбері, в телеграмі, на платформі Політехніки Microsoft Teams, яка мені дуже подобається. До прикладу, нещодавно заочники мали іспит. Вони знали, що все буде в записі. Склали гарно, можна вважати, блискуче. Я приємно вражена результатами.
Але проблемно дистанційно викладати практичні заняття з рисунку й живопису. Довелося адаптувати програму до умов дистанційного навчання. На перших порах студенти мали проблеми з матеріалами для роботи, тому малювали на звороті вже виконаних робіт. Із часом навчилися замовляти їх поштою.
У викладанні практичних треба з кожним окремо сконтактувати, буває, що отримую понад 200 листів за день і на всі мушу відповісти. Під час занять кожному усно пояснювала, а тепер доводиться намалювати, описати словами завдання. Це займає більше часу. Й уявляю, як важко студентам усе сприйняти на відстані.
Знаю, що їм фізично важко весь день працювати за комп’ютерами, що дисциплін мають багато. Не в усіх є відповідне програмне забезпечення. І не лише у студентів, а й у викладачів. Я сама спершу не мала відповідного ноутбуку, працювала з телефону. Тому чудово розумію дітей, які у віддалених районах і селах, де поганий зв’язок. До порівняння, син мого приятеля працює вчителем музики в Хорватії. Розповідав, як щойно почався карантин – їх усіх держава забезпечила на цей час ноутбуками. Ми ж мусимо давати раду самі.
Що стосується термінів, то санкцій студентам не влаштовую, але заохочую надсилати роботи вчасно. Коли кажу, що здаю відомості в деканат, мої студенти пожвавлюються.
Отже, роботи всім нам додалося. Серед плюсів дистанційного навчання – гарна платформа Microsoft Teams, запис заліків та іспитів (це заохочує студентів добре готуватися й серйозніше ставитися до дисципліни). А мінуси – відсутність зорового контакту зі студентом, технічна неможливість надіслати свої роботи якісно (при фотографуванні й пересиланні рисунку спотворюються кольори). Якщо карантин триватиме й наступного семестру (бо ж не знаємо, як буде), то, можливо, з’явиться краща платформа для надсилання рисунків. А те, що вдається добре, можемо в майбутньому без проблем викладати дистанційно. Мусимо бути готовими до такого розвитку подій, що в найближчі два роки доведеться хоча б частково жити і працювати онлайн.
