Фотографія як новий предмет у Львівській політехніці з′явилася у навчальній програмі у 1921 році на інженерному (сухопутного і водного будівництва) факультеті. Вести новоутворений курс запросили відомого й авторитетного у львівському мистецькому середовищі фотографа та художника Генрика Міколяша.
Для проведення практичних занять з фотографії не було передбачено виділення коштів на облаштування майстерні чи фотолабораторії. Тому Генрик Міколяш на початку своєї діяльності надавав у користування свою приватну лабораторію, яка через малу площу не могла вмістити значної кількості студентів. Ситуація змінилася, коли в січні 1929 року було виділено спеціальне приміщення для занять з фотографії (сьогодні це 15-й корпус Львівської політехніки), оскільки спеціальний курс авіаційної фотографії викликав зацікавлення у Департаменті авіації Міністерства військових справ, яке надало значний кредит на утримання фотографічної лабораторії й допомогло із забезпеченням оптичними приладами.
Спочатку вивчення предмету запроваджено на факультеті водної та сухопутної інженерії – для геодезистів – і на архітектурному факультеті – для студентів третього курсу. Курс фотографії був розрахований на один рік і включав всі види та жанри фотографії. Впродовж навчального року лекції супроводжувалися практичними заняттями.
Практичні заняття провадилися з документальної та художньої фотографії, з фотооптики, хімічних процесів, естетики фотокартин тощо. Згодом курс фотографії було розширено для різних курсів студентів та впроваджено на загальному факультеті для студентів четвертого курсу групи нарисної геометрії.
У 1930 році на факультеті водної та сухопутної інженерії створено спеціальний курс авіаційної фотографії для делегованих офіцерів-авіаторів, який провадили також і в наступні роки. Досить насичена річна програма забезпечувала студентам можливість пізнання різних актуальних технік відтворення.
Чимало годин вільного часу студенти проводили в лабораторії, виготовляли фотограми з інвентаризації архітектурних пам’яток (для архіву кафедри історичної архітектури і для публікацій); з наукових подорожей та зарубіжних екскурсій. Зрештою, брали участь у щорічних показових виставках художньої авторської фотографії. У викладанні фотографічного мистецтва, за відгуками студентів, Генрик Міколяш був визнаний відмінним педагогом та організатором творчого процесу навчання студентів.
Починаючи з 1932 року, керівником Фотографічної майстерні (Zakład, в інших джерелах – Instytut Fotograficzny) Львівської політехніки став Вітольд Ромер – випускник хімічного факультету Львівської політехніки 1923 року. Впродовж 1932–39 років завдяки йому розширився і змінився навчальний профіль, змістивши акценти з художнього підходу до вивчення фотографії на науково-дослідну роботу в галузі фізико-хімії фотографічного процесу. Саме Вітольду Ромеру належить відкриття фотографічної техніки під назвою ізогелія. У 1932 році вчений запатентував свій винахід. Ізогелія – це метод підвищення виразності у фотографії, має свого роду графічний характер, який наближає зображення до плакату.
Згодом у програму лекцій уведено питання стереоскопії, кінематографу, теми реклами у фотографії та інших актуальних тем, що було пов’язано з професійним зростанням та новими зацікавленнями самих лекторів.
До проведення навчальних занять залучали студентів та випускників Львівської політехніки різних факультетів та навчальних років, серед яких:
- Владислав Маркоцький (1911–1993), художник, фотограф, журналіст, молодший асистент Вітольда Ромера;
- Ян Нейман (1902–1941), асистент Генрика Міколяша, художник-новатор, фотограф, ілюстратор, журналіст;
- Єжи Соляк (1919–2002), заступник старшого асистента доцентури фотографії, інженер;
та інші.
Піднята тема надзвичайно цікава й містить багато маловідомих фактів, ще багато питань потребують дослідження і роботи з різними джерелами, зокрема – архівними.
