Як я поступала? Оооо… це довга історія дівчинки з невеличкого провінційного містечка. Потрапивши в головний корпус Національного університету «Львівська політехніка», я побачила довжелезні списки охочих поступити. Що я зробила? Розвернулась і пішла. Вже ось зараз скажу – ніколи так не робіть, вірте в себе!
Зрештою, я подала документи в Інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола, який згодом приєднали до сім’ї політехніків. Чесно, це як заново прийти на перший курс. Ось тут я скажу, що випадковості не випадкові, я опинилась там, де і мала би бути з першого дня навчання.
Що дає нам навчання у Політехніці? Можливо, гарантії успішної кар’єри чи мегапрорив у науці? Моя відповідь – ні. Цю гарантію ви можете забезпечити собі самі, своєю наполегливістю та бажанням знати все і трохи більше. Політехніка Вам дасть команду професіоналів, які знають і люблять свою справу, вони – це ваш ресурс на шляху до мети. Ваша справа, як ви його використаєте. Задавайте питання, цікавтесь тим, що відбувається навколо, у світі. Якщо ви із задоволенням поглинете те, що вам дасть кожен викладач від себе – починаючи від особистісних якостей і закінчуючи рівнем професіоналізму, у вас на виході буде трохи більше, ніж диплом. У вас буде сформоване бачення себе та впевненість, що маєте чудовий фундамент для початку свого шляху по сходинках професійного зросту.
Що я скажу вкінці? Скажу, що не соромтесь не знати, соромтесь не хотіти навчитись!
