Цирк Дю Солей («Цирк Сонця») – найвідоміший і найоригінальніший у світі. Кожне його шоу – феєрична суміш циркових жанрів, театру, спорту, вишуканих костюмів і надзвичайного освітлення. Тут принципово відмовилися від експлуатації тварин і зробили акцент на віртуозній професійності артистів. Працювати у Дю Солей мріє кожен циркач. Не тільки через те, що умови праці й гонорари тут найкращі у світі. Дю Солей – це максимальна творча реалізація артиста, повне розкриття його можливостей і таланту.
Акробат Юрій Карплюк, випускник Національного університету «Львівська політехніка», працював у Дю Солей близько року, після оголошення карантину разом із сім’єю повернувся до рідного Львова. На вимушених «канікулах» 33-річний Юрій не сидить склавши руки. Навчав акробатики дитячу команду черлідингу «Львівські ангели». А коли школи закрилися на карантин, почав тренувати групу спортсменів-аматорів.
Чи справді Цирк Дю Солей збанкрутував через пандемію коронавірусу? Як вдалося поспілкуватися з легендарним футболістом Ліонелем Мессі? Наскільки небезпечні циркові трюки і як оплачується робота акробатів? Про це і багато іншого Юрій Карплюк розповів журналісту «ВЗ».
– Юрію, як правило, артисти цирку – це сімейна професія.
– Ні, у мене батько – доцент Львівської політехніки, мама – викладач гри на бандурі. Маю брата Богдана. Жартуємо: було у батька два сини – один розумний, другий – у цирку (сміється. – Авт.).
– Як так сталося, що дитина з сім’ї викладачів вибрала для себе саме цирк?
– Був гіперактивною дитиною, хотів займатися спортом. Батьки водили мене на різні гуртки – плавання, дзюдо… У Палаці спорту «Трудові резерви» у Львові побачив картинку: спортсмен робить сальто і напис «акробатика». Замучив тата, щоб мене туди завів. Є відео, де я, 13-річний, після чемпіонату Львівської області з акробатики даю інтерв’ю телебаченню і розповідаю, що після спортивної кар’єри хочу працювати у Цирку Дю Солей. Але шлях до мети зайняв десять років циркового життя.
До 21-го року я займався спортивною акробатикою. Закінчив Львівську політехніку. З хлопцями зі спортшколи створили колектив, «акробатичну четвірку». 2008 року виступали на чемпіонаті України. Там познайомилися з київським хореографом, який поставив нам цирковий номер, і ми поїхали з ним в Іспанію на цирковий фестиваль. Там підписали трирічний контракт із одним цирком.
Спортивні акробати – це готовий «продукт» для цирку. Тільки вдягни у циркові костюми, навчи усміхатися і – вперед. Ми шукали роботу на циркових фестивалях. Туди приїжджають директори циркових шоу і агенти. Працювали десять років з багатьма цирками світу.
– Як потрапили у Цирк Дю Солей?
– Чотири роки тому у Києві був кастинг Цирку Дю Солей. Штаб-квартира Дю Солей – у Монреалі (Канада), а їхній кастинг-відділ виїжджає у столиці спортивних країн, шукає молодих спортсменів. Тривалий час ми з хлопцями не йшли на той кастинг, бо домовилися працювати разом. У Дю Солей усією четвіркою важко потрапити. Вони беруть артиста під конкретну позицію, тому хтось міг опинитися «за бортом». Але, відпрацювавши вісім років разом, вирішили, що треба спробувати. Якщо комусь з нас прийде пропозиція – шукати йому заміну і працювати далі.
Ми показалися на кастингу у Києві. І лише через два роки після цього зі мною зв’язалися з кастинг-дирекції Цирку Дю Солей і запропонували тренувальний контракт. Мені пощастило! Коли я сказав про це своїм хлопцям, ті спочатку засумували. Бо якраз готувалися їхати у Німеччину на вигідний контракт. Але потім всі за мене порадувалися і сказали, що від такої пропозиції не можна відмовлятися.
Продовження – у матеріалі «Наша програма має відкривати футбольний Мундіаль-2020» на сайті газети «Високий Замок».
