Ви переглядаєте архівну версію офіційного сайту НУЛП (2005-2020р.р.). Актуальна версія: https://lpnu.ua

«Залишитись собою в цьому світі – свято!»: Наталія Калиновська про студентів, творчість та життя

11 березня 2020, 08:50
Марія Кіндратович, Центр комунікацій Львівської політехніки

У Міжнародний день мови поціновувачі Слова мали нагоду завітати на поетичну годину «Рідна мова – серця мого подих», що відбувалася у науково-технічній бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка». Лунав ансамбль бандуристів KALYNA BAND, декламували вірші гімназисти Львівської академічної гімназії, а надихала та модерувала дійство (спільно з Людмилою Найдою) старша викладачка ІНЕМу, лавреатка всеукраїнських і міжнародних літературно-мистецьких конкурсів Наталія Калиновська. При нагоді поетка нам роповіла про джерела, з яких черпає наснагу до письма, улюблену роботу та окреслила дальші творчі задуми.

Про університет

До Політехніки маю давній сентимент, адже тут навчалась, тепер працюю вже 28 років у цих стінах. Першим моїм читачем в університеті, щойно почала писати вірші, був Олег Іванович Кузьмін, завідувач нашої кафедри менеджменту й міжнародного підприємництва. До слова, двадцята моя книга, «Кредо», вийшла друком спеціально до його ювілею. У мене є й збірка, присвячена Львівській політехніці. «До Львова озивалося серце моє» – до двохсотліття нашого ЗВО. То я вечорами після роботи її писала – Політехніка мене надихала.

Як вдається встигати все? Гадаю, це справа передусім пріоритету. Замість вечора в компанії ток-шоу натомість можна зануритись у творчість. І це найінтимніші хвилини дня, коли ти по-справжньому собі належиш. Іноді й о 5 ранку можеш зненацька прокинутись, бо є натхнення щось сотворити…

Коли наша кафедра організовує всеукраїнську олімпіаду, часто беру участь у відкритті, читаю свої поезії, а якось у мене виникла ідея дарувати переможцям свої збірки. Мені це надзвичайно приємно – уявляю, що ті полетять, мов пташки, у інші міста й країни та залишать учасникам згадку про Львів.

Була історія, що студенти-механіки мене запросили на «Весну Політехніки». Заанонсували, що чекатиме мене там якийсь сюрприз – а я їм економіку транспорту викладаю, про поезію мало згадувала, хіба іноді показати могла, коли нова збірка виходила – і я приходжу, аж чую, зі сцени в діалозі Шекспіра з його Музою лунають мої вірші! Це один з таких феєричних моментів, які емоційно дуже тішать, й тих, хто полюбив моє поетичне слово, теж.

Про творчість

Писання справді робить мене щасливою. Можна мовити навіть, що поезія нині є сенсом мого життя, хоч задоволення значне відчуваю й у викладацькій роботі. Дуже багато поетичних ідей виникли ще у шкільні роки. Мене надихає сама поезія, відомі поети, митці. Маю навіть збірку, присвячену поетам: «Душа дзвенить струною ліри». Там епіграфами слугують рядки глашатаїв Слова – Тараса Шевченка, Ліни Костенко… Пишу поезії з присвятами Лесі Українці, Павлові Тичині, загалом поетичній філософії. Це, мабуть, один із найважливіших аспектів моєї творчої діяльності.

Ще один напрям – мій рідний Львів. Я тут народилася, виросла, воно постійно наснажує мене на віршоване слово. Львівська осінь мене надихає невимовно. «Мелодія дощу», «Осінній блюз»… Це назви моїх збірок. Дуже добре пишеться восени.

Хотіла б виділити й окремі мистецькі проєкти, де вже склалася постійна співпраця. Як-ось міський конкурс юних талантів серед учнівської молоді «У римах світлих оживає слово», де я, його співзасновниця, очолюю журі. Він відбуватиметься вже втретє. Започатковували поетично, але минулоріч долучили й малу прозу, бо помітила, що діти дуже гарно пишуть. Цього ж року додаємо третю номінацію: статті та публіцистика.

Інший важливий мені проєкт – до Дня міста Лева. Там я не лише поетеса, а й ведуча. Йдеться про фестиваль української естрадної пісні, який заснував заслужений артист України Зіновій Гучок. На постійній основі беру участь у часі Різдвяних свят, робимо святкову феєрію, а, крім цього, й у святковому концерті пана Зіновія. З ним ми щільно співпрацюємо.

Також склалася тісна співпраця з централізованою міською бібліотечною системою нашого міста – багато виступаю по бібліотеках, не лише Львова, а й Львівщини та загалом України. З науково-технічною бібліотекою започаткували минулоріч цікавий проєкт «Політехніка лірична» до Форуму випускників. Плануємо продовжувати його й розвивати.

Часто ходжу на зустрічі у Львівський будинок офіцерів – були й на полігоні, у 80-й бригаді ДШВ, виступала у ліцеї імені Героїв Крут, а нещодавно побувала у західному територіальному управлінні військової служби правопорядку. Ще беру участь у етнофестивалі бойових мистецтв «Аркан».

Постійно додаються нові проєкти, а я тому тішуся. Запрошують також у журі різноманітних конкурсів , а це надзвичайно цікаво, бо виділити, почути тих, хто починає писати, творити – дуже важливо.

Найближчим часом має зреалізуватися моя нова книжка поезії у видавництві «Каменяр», це вже 23 збірка. Назва – «Симфонія Балкан», адже чимало віршів писала саме на Балканах. Буде приблизно 200 – 250 сторінок. Над нею я працювала загалом 4 роки.

Є мрія видати «Вибране», а також нову поезію, присвячену місту Лева. Маю також наразі електронну папку малої прози, новел…

Еліксир життя для мене – це все, чим ти наповнений, усе, що тебе тримає на цьому світі, усе прекрасне. Любов – це ті почуття, які дають нам поштовх до життя, до творчості, до дій. Його варто описувати і оспівувати. Жінка й створена для кохання. Щоби нею могли милуватися, щоб надихала митців на шедеври…

Не люблю у творчості та житті брехні й лестощів. Це свято для людини – залишатися такою, якою вона є. Я намагаюся собою бути. Це не означає йти на конфлікти з кимось – я переконую людей Словом.