Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської політехніки після короткої літньої перерви розпочав новий цикл заходів онлайн-презентацію книжки відомого поета, лауреата Шевченківської премії, дисидента Ігоря Калинця — «Ігор Калинець — дітям».
На онлайн-зустріч зібралися сотні шанувальників творчості поета з різних континентів світу. Зокрема разом зі своїми громадами доєдналися: Зенон Коваль із Брюсселя, Наталія Пошивайло-Таулер із Австралії, Роман Данилишин із Аргентини.
Модерував зустріч науковий працівник МІОКу Назарій Данчишин.
— Цю збірку я присвятив дворічному правнукові Теодорові, який мешкає в Швеції. У книзі є вірші, які я писав для дочки Дзвенислави, для внучки Ганнусі. Мушу сказати, що віршувати для дітей досить непросто. Особливо мені було тяжко писати для моєї дитини, коли був на засланні в Сибіру. Дзвінка в той час була вже школяркою. Коли я вийшов на волю, то продовжував писати для дітей — зібралося біля 30 книжечок на різні теми. Для видавництва «Апріорі» я сформував збірку з вибраних творів, — розповів Ігор Калинець.
Літературознавець Данило Ільницький, який тривалий час, як і герой зустрічі, досліджує творчість і життєвий шлях Богдана-Ігоря Антонича, розповів про перше знайомство з творчістю Ігоря Калинця:
― За посередництва мого діда я отримав книгу Ігоря Калинця «Пан Ніхто» із дарчим підписом автора, адресований саме мені, тоді ще дитині. Це для мене була одна з найголовніших книжок мого дитинства. Думаю, що саме ці вірші розвинули в мені смак до авангардного мистецтва, а також любов до тонкого гумору та до літератури. Я перечитував ці твори по кілька разів. На жаль, праці Ігоря Калинця належно не доцінені в нашому суспільстві. Ми мали б пропагувати більше творчість цього поета.
Про важливість ширшого внесення творів Ігоря Калинця до шкільної програми наголосила й Оксана Галаник, яка представляла вчительську спільноту Львова.
― Для МІОКу співпраця з Ігорем Калинцем — це висока планка, якій мусимо відповідати. З гордістю кажемо: «ми живемо в епоху Калинця». Ваша поезія ― це елітарна поезія, орієнтована на мислячих людей, вона спонукає багато думати і знати, осмислювати себе й тих, хто поруч. Це складані метафоричні вірші, які не кожен може осягнути — до них треба доростати. Велике щастя, коли діти змалечку причащаються цією поезією, — підкреслила з-поміж іншого директорка МІОКу Ірина Ключковська.
Це був, мабуть, один із найтепліших і найзворушливіших заходів МІОКу. Неочікувано для пана Ігоря до зустрічі доєдналася його внучка, яка мешкає в Швеції. Ганна Мамчур поділилася спогадами з дитинства, а також принагідно нагадала дідусеві, що він має написати вірші для правнука Теодора.
Про батькову творчість, зокрема спогадами про час, коли був у засланні, поділилася й Дзвінка Калинець-Мамчур.
Впродовж зустрічі поезію Ігоря Калинця декламували дітки різного віку з різних країн світу. А на завершення зустрічі поет зачитав кілька віршів та ділився думками про кожен із них.
