6 листопада 2020 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» провів вебінар «Мова – ключ до України». Особливістю заходу стала презентація нового навчального видання МІОКу – підручника з української мови як іноземної у двох частинах «Ключ до України: міста і люди» (рівні В2–С1). У рамках вебінару також відбулася дискусія «Сучасні навчальні видання з української мови як іноземної як засіб промоції України».
В онлайн-презентації взяли участь представники з понад 35 країн світу. Присутніх привітали Олег Матвійків, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Національного університету «Львівська політехніка», Марія Купріянова, Виконавча директорка Світового Конґресу Українців, та Андрій Павлів, директор «Львівського конференц-бюро».
Презентуючи новинку МІОКу – підручник «Ключ до України: міста і люди», модераторка події Оксана Горда продемонструвала учасникам вебінару оригінальний, яскравий, чудово проілюстрований навчальний продукт. Наукові співробітниці Інституту Оксана Трумко та Галина Темник розповіли про зародження ідеї, етапи створення та структуру підручника, а також представили його авторський колектив. Дизайнерка МІОКу Ірина Українська охарактеризувала складний процес ілюстраторської роботи. Автори видання висловили подяку апробаторам підручника, з відгуками яких усі охочі мали змогу ознайомитись упродовж тижня на сайті МІОКу.
Після презентації відбулася експертна дискусія про те, чи можуть підручники бути засобом промоції України та української культури, як повинні виглядати такі навчальні матеріали і що в них має переважати – традиція чи сучасність?
Голова Національної комісії зі стандартів державної мови, д. філол. наук, професорка Орися Демська у своїй промові зазначила, що «дуже важливо, щоб підручники з української мови (і не тільки як іноземної, а й як рідної), базувалися на візії нашого майбутнього». Проблемою, на думку доповідачки, є брак спеціалізованих словників на різних рівнях навчання для вивчення української мови за кордоном, а точніше, брак «функціональних словників, які вчать не окремі слова, а показують, як користуватися мовою, як нею розмовляти. Бракує текстів, написаних сучасною українською стандартизованою мовою».
Генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко акцентував увагу на важливості спільнодії державних інституцій, які можуть утворити мережу однодумців і запропонувати своє бачення того, як можна не лише гідно представити українську мову за кордоном, розширити сфери її використання, а й зробити так, щоб вона розвивалася в самій Україні. «А в підручниках, – вважає директор Українського інституту, – ми маємо розповідати і про давнє, і про сучасне, бо наша культура і наша державність не вичерпується останніми тридцятьма роками».
Директорка МІОКу і одна з авторів підручника Ірина Ключковська наголосила, що оскільки видання «Ключ до України: міста і люди» базується на інтегративному підході, це означає, що вивчаючи українську мову, іноземці водночас отримують знання з історії, культури та літератури нашої країни: «Створюючи цей підручник, ми намагалися досягти балансу між давнім і модерним і показати Україну не просто молодою відновленою тридцятилітньою державою, а показати Україну і давню-прадавню, і сучасну, з чітким баченням свого майбутнього».
Ірина Багмут, канд. філол. наук, лекторка української мови Сеґедського університету, зауважила, що інтерес до України і українства в іноземних студентів залежить від того, що їм відомо про нашу країну: «Якщо студент вже дещо знає про історію та культуру України, то його цікавить сучасна українська мова і те, що відбувається в нашій країні зараз. Якщо ж студент приходить з нульовими знаннями, то інтерес до українських митців, письменників, до української культури й історії, до досягнень українців зростає і справляє враження». Що ж до нових видань українською мовою в угорських університетах, Ірина Багмут зазначила, що в Угорщині величезна проблема з бібліотечними фондами, українська книга представлена дуже слабко, переважно виданнями ще радянської України, а те, що є, створюється на базах університетів або особисто привозять викладачі.
Оксана Левицька, Голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради СКУ, директорка Української суботньої школи «Рідна школа Оквил» (Канада), звернулася до учасників презентації з відеопромовою, у якій зазначила: «Підручник – це проєкт процесу навчання, і від того, як побудована структура підручника, наскільки вдалою є підбірка матеріалу, залежить успіх цього проєкту… Інноваційний підхід, застосований у навчальних виданнях МІОКу, – це наголос на вивчення мови через явища української культури».
Упродовж презентації і виступів доповідачів учасники вебінару активно спілкувалися між собою в чатах Zoom і Facebook, а також поставили диспутантам цілу низку цікавих і актуальних запитань, висловивши побажання, щоб підручник якомога швидше потрапив до бібліотек, в українознавчі школи та вищі студії за кордоном.
Такий інтерес до нового підручника з української мови як іноземної уже вкотре засвідчив про брак сучасних навчальних матеріалів не лише за кордоном, а й в Україні. А питання, винесені на дискусію, довели, що тема популяризації України через навчальні видання актуальна, затребувана і вимагає активного обговорення в суспільстві.
