Астрономічний Львів має понад 250-літню історію. Найбільшого розквіту астрономія пережила за австро-угорського панування. А першій на теренах Східної Галичини Астрономічно-метеорологічній обсерваторії – нині Національного університету «Львівська політехніка» – цьогоріч виповнилося 140 років. За цей час історії вона пережила різні етапи розвитку, винаходів. Львівські астрономи були відомі в Європі.
Історію астрономічного Львова розпочали у другій половині XVIII століття монахи, які на той час були освічені і мали можливість придбати дороге обладнання. Монахи-єзуїти досліджували небо у своїй першій астрономічній обсерваторії з 1771 року. А розташована була вона у самісінькому центрі Львова, поруч із Єзуїтським храмом (нині Гарнізонна церква Петра і Павла). Одним із керівників обсерваторії був єзуїт, інженер Франк Ксавер фон Цах, який навіть очолював так звану космічну «поліцію» в Європі. Він був одним із ініціаторів проведення першого в світі міжнародного конгресу астрономів та основоположник астрономічного наукового часопису.
– Цах дуже добре вмів спостерігати за малими планетами, це якраз був період їх відкриття. Ксавер фон Цах відкрив першу малу планету Цереру. Аби зареєструвати це відкриття, він повідомив відповідну інституцію. Однак від італійця П’яцці швидше надійшла депеша, і не Ксавер, а П’яцці став першовідкривачем Церери. Ксавер був знаний своєю методикою дослідження малих планет, до нього приїжджали вчитись із європейських обсерваторій, зокрема з Бремена. У той час була тісна європейська співпраця між астрономами Європи, – розповідає астрофізик, доцент Національного університету «Львівська політехніка» Любов Янків-Вітковська.
Дбали монахи і про популяризацію астрономії серед містян. Вони видавали науковий журнал «Місячні дані», проводили популярні лекції. Саме у той час були визначені перші координати Львова та інших міст Галичини.
– Ксавера настільки поважали і любили городяни, що коли він поїхав зі Львова, а є спогад міщанина, що після нього не було кому доступно і цікаво розповісти про всі явища у небі. Ксавера переманили у місто Гота, збудувавши йому кращу і сучаснішу астрономічну обсерваторію, – говорить Любов Янків-Вітковська.
Про минуле нагадують давні прилади
Втім, перша астрономічна обсерваторія згоріла, і у Львові аж на сто років забули про астрономічні дослідження. Лекції, звісно, читали при різних кафедрах вищих шкіл. Коли у 1844 році почали будову львівської політехніки, то запланували і астрономічну обсерваторію в головному корпусі. Заклали окремий фундамент, збудували спеціальне приміщення для обсерваторії і павільйон для астрономічних інструментів. І рівно 140 років тому, з 1877 року, почалась нова історія астрономічного Львова – астрономічна обсерваторія і метрологічна станція Вищої політехнічної школи. Для обсерваторії закупили найсучасніші на той час інструменти, і до нині в Національному університеті «Львівська політехніка» збереглись кілька з них як гарний спогад минулого. Ці прилади виготовили кращі баварські інженери та ювеліри, зокрема астрономічний універсальний інструмент фірми Т. Ertel & Sohn (Мюнхен, Баварія). Окрасою астрономічної обсерваторії є старовинний глобус і армілярна сфера, тобто модель Всесвіту середини ХІХ століття.
А ще в Національному університеті «Львівська політехніка» зберіглась унікальна бібліотека. Такі щорічники-звіти надходили у Львів з усіх обсерваторій і тоді не були дивиною. Але дата на одній із найдавніших книг – 1878 рік – сьогодні вражає.
– Тоді астрономічна обсерваторія мала потрійну роль: вона була астрономічна, де проводились спостереження зірок, комет, крім того, велись спостереження за землетрусами – була ще й сейсмічна станція. І вже на початку ХХ століття почала працювати метеорологічна станція. Звісно, що за 100 років тенденція астрономічних спостережень змінилась. Вже сьогодні ми проводимо систематичні радіотехнічні спостереження космосу. Ми маємо GPS-станцію, метеорологічну станцію і станцію для ідентифікації метеорів – так звану «пастку» для метеорів. Ми зондуємо космос за допомогою електромагнітних хвиль – і це є сучасним трендом астрономічних досліджень. За допомогою сучасного обладнання ми спостерігаємо за штучними супутниками Землі, визначаємо параметри їхніх орбіт, розраховуємо параметри атмосфери (іоносфери і тропосфери). Дані наших астрономічних спостережень використовуємо для геодезичних завдань – задач координатного забезпечення, – розповідає астрофізик Любов Янків-Вітковська.
Львів’яни цікавились зірками
Початок ХХ століття вирізнявся відкриттями і розвитком астрономічної науки у Львові. Серед цікавих особистостей Любов Янків-Вітковська називає поляка Луціана Грабовського, який з 1909-го і до 1941 року очолював астрономічну обсерваторію «Львівської політехніки». Самотній у житті чоловік увесь свій час та енергію віддавав дослідженням і розвиткові обсерваторії. У міжвоєнний час, після Першої світової до Другої світової війни, астроном зумів придбати для обсерваторії нові телескопи, нове оснащення для метрологічної станції. Тут проводились метрологічні спостереження, складали метрологічні мапи. Дані зі Львова надсилали у Варшаву в Інститут метеорології для дослідження погоди. Також тоді існувала своя служба часу.
– У той час в Європі було багато відкрито подвійних зірок, діяла сейсмічна служба, почалась співпраця астрономів з Міністерством оборони. Тоді будується астрономічна обсерваторія на вершині Піп Іван, яка також мала виконувати завдання для розвідки. Результати спостережень тогочасних науковців друкувались у серйозних журналах, – розповідає Янків-Вітковська.
Наприкінці ХІХ століття, у міжвоєнний час у Львові діяли численні астрономічні гуртки, товариство імені Шевченка видавало журнал про астрономію українською мовою. Із 1908-го до початку Другої світової війни у Львові діяло товариство імені Петра Могили, яке займалось просвітою населення, організовувало наукові лекції. Популяризували науку про зорі і священики. Митрополит Андрей Шептицький у 1930-х роках навіть написав послання до вірних, пояснюючи про світловий рік. Однак розвиткові астрономії у Львові завадила війна.
У щорічниках астрономічних спостережень останній запис про координати небесних об’єктів, які спостерігалися із «Львівської політехніки» датується 30 липня 1941 року. У цей час в Галичині радянську окупаційну владу змінила німецька. Після війни установа як астрономічна обсерваторія активно не працювала. Її діяльність почалася після запуску штучних супутників Землі , тут було створено Станцію штучних супутників Землі.
Космічна погода впливає на життя
– Тепер ми також досліджуємо штучні супутники Землі, метеори, атмосферу. За допомогою GPS-спостережень визначаємо параметри іоносфери і тропосфери, які необхідні для того, щоб встановити похибку атмосфери для геодезичних спостережень. А вплив атмосфери на геодезичні спостереження є такий значний, що вчені не можуть пояснити причину. Знаємо, що на стан іоносфери впливає активність Сонця, але іноді збурення іоносфери бувають такої сили, що їхній вплив стає катастрофічним. Наприклад, у США в середині ХХ століття була сильна атмосферна буря, що на атомній станції перегоріли трансформатори, і вчені не знали, не могли попередити, спрогнозувати, що такою може бути дія. Ті дані, які ми отримуємо з допомогою GPS-технологій, дають можливість використовувати це для космічної погоди, тобто зміни фізичних умов у навколоземному космічному просторі, між Землею і Сонцем. І залежно від того, які зовнішні чинники впливають на це, від того залежить стан нашої енергетики, супутників, стан здоров’я людей. Дані, отримані на нашій перманентній станції, можуть використатись для потреб космічної погоди, для того, щоб створити певну модель прогнозування тих чи інших параметрів, які впливають на різні чинники, для надзвичайних ситуацій.
Оскільки в Україні створено Центр космічної погоди, які у світі працюють роками і головним їхнім завданням є прогнози космічної погоди, опрацювання рекомендацій для енергетичних, нафтогазових компаній, авіації, рятувальних служб, Міноборони, щоб захистити технічні системи від впливу космічної погоди, тому спостереження науковців «Львівської політехніки» можуть бути використані для українського центру.
– Ми думали, що все знаємо про космічну погоду, але це не так. Бо не лише Сонце впливає на зміну навколишнього середовища Землі, нам потрібно більш ретельно досліджувати іоносферу, бо вона змінюється дуже непередбачено. Якщо сонячну активність ми можемо прогнозувати, бо є позаатмосферні космічні лабораторії, які досліджують Сонце, то іоносфера змінюється дивно і за допомогою GPS-спостережень ми можемо її вивчати, моделювати для потреб і космічної погоди, і для задач геодезичних. Дослідження метеорів – також цікаве завдання для науковців і для студентів, що спеціалізуються за новою спеціальністю «Космічний моніторинг Землі», яка відкрита в нас в Інституті геодезії, – каже Любов Янків-Вітковська.
Україна займає 5–6 місце серед космічних держав за кількістю запущених ракет-носіїв, але до рівня світових космічних центрів надто далеко. Бракує фінансування, сучасних приладів програмування, відсутнє розуміння необхідності розвитку космічної діяльності, використання її досліджень для потреб держави і суспільства, додає фахівець.
– Ми придумуємо сучасні методи досліджень. Ми – кращі у математичному моделюванні. Коли колеги з Польщі і Німеччини кажуть, що їм бракує фінансування, то у нас його просто немає. Якби не наше керівництво політехніки, то ми б не мали можливості вдосконалювати свою так звану космічну лабораторію – астрономічну обсерваторію. Нам бракує фондів на закордонні відрядження. Відсутня належна політика держави щодо космічної науки. У Польщі є державне космічне лобі, хоча Польща не є космічною державою, на відміну від України, – наголосила астрофізик Любов Янків-Вітковська.
Астрофізик переконана, якби українська влада більше увага приділяла космічній науці, то Україна мала б із цього великий зиск – це і наповнення бюджету, і новий рівень економічного розвитку, але передусім престиж для держави.
Фото автора
