ЗН1. Наукових принципів та методології досліджень в сфері суспільних відносин, суспільних комунікацій, суспільно-політичних та соціокультурних процесів на регіональному, національному та міжнародному рівнях;
ЗН3. Основних теоретичних засад та прикладних завдань соціокультурної експертизи різноманітних програм та проектів у галузі держуправління та місцевого самоврядування;
ЗН4. Теоретико-методологічних засад соціоінженерної діяльності, зокрема соціального прогнозування, соціального планування та проектування;
УМ5. Поєднувати теорію і практику, а також приймати рішення та виробляти стратегію діяльності для вирішення фахових завдань з урахуванням загальнолюдських цінностей, суспільних та державних інтересів;
УМ6. Застосувати на практиці соціологічні теорії соціальної комунікації, управління, конфлікту, соціальної диференціації, економіки, політики, культури тощо;
УМ7. Розробляти та здійснювати соціологічний супровід проектів у галузі державного управління та місцевого самоврядування, в тому числі за допомогою PR-технологій;
УМ9. Реалізовувати практики соціальних технологій у різних сферах суспільного життя;
УМ10. Використовувати соціологічні дані в практиці державного управління та самоуправління;
УМ11. Застосувати знання для фахового консультування споживачів соціологічної інформації, зокрема надання об’єктивної фахової інформації центральним та місцевим органам державної влади, місцевого самоуправління та бізнесовим структурам з питань, пов’язаних зі сферою суспільних відносин, соціальної політики та суспільних комунікацій;
УМ12. Готувати аналітичні довідки для зацікавлених структур, письмові та усні презентації наукового та прикладного змісту.
АіВ1. Здатність до самостійної автономної професійної роботи та виконання фахових завдань у складі мультидисциплінарних команд фахівців;
АіВ2. Здатність до використання різноманітних методів, зокрема інформаційних технологій, для ефективного спілкування на професійному та соціальному рівнях.

• Зв’язки з громадськістю (PR),
• Соціологія реклами,
Візуальна соціологія

Комунікація: поняття, аксіоми, моделі. Сприйняття інформації: етапи і особливості; Універсальний комунікативний ланцюг і можливості інтервенції. Вплив: теоретичні і практичні проблеми. Соціальні контакти і соціальна взаємодія. Мішені комунікативного впливу. Громадська думка як об’єкт соціального впливу. Ресурси соціального впливу: вербальні, невербальні і символічні. Комунікативна технологія. Комунікативна кампанія.

• Аронсон Э., Пратканис Э. Р. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление. Перераб. изд. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 384 с.
• Зелинский С.А. Информационно-психологическое воздействие на массовое сознание. Средства массовой коммуникации, информации и пропаганды – как проводник манипулятивных методик воздействия на подсознание и моделирования поступков индивида и масс. – СПб.: Издательско-Торговый Дом «СКИФИЯ», 2008. – 407 с.
• Климанська Л.Д. Зв’язки з громадськістю: технології прагматичної комунікації:навчальний посібник/ Л.Д.Климанська. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 164 с.
• Соціологія: Підручник / Ред. Піча В. М. — Львів, 2007.
• Черниш Н. Й. Соціологія. Курс лекцій. — Львів, 2007.

• усне опитування, участь в дискусіях, презентація проекту дослідження (40%)
• підсумковий контроль (контрольний захід, екзамен): письмово-усна форма (60%)