Ви переглядаєте архівну версію офіційного сайту НУЛП (2005-2020р.р.). Актуальна версія: https://lpnu.ua
Українське журналістикознавство
Спеціальність: Журналістика
Код дисципліни: 7.061.01.O.10
Кількість кредитів: 4
Кафедра: Журналістика та засоби масової комунікації
Лектор: Рак Ольга Юріївна
Семестр: 2 семестр
Форма навчання: денна
Результати навчання:
Охарактеризувати процес зародження і розвитку українських журналістикознавчих досліджень, здійснювати порівняльно-аналітичний аналіз.
Визначити головні періоди розвитку наукової думки про журналістику.
Охарактеризувати найвизначніші досягнення окремих вчених-журналістикознавців і творчих колективів в цілому.
Здійснити порівняльний аналіз теоретичних робіт українських і діаспорних дослідників.
Проаналізувати й оцінювати періоди розвитку українського журналістикознавства.
Визначити головні періоди розвитку наукової думки про журналістику.
Охарактеризувати найвизначніші досягнення окремих вчених-журналістикознавців і творчих колективів в цілому.
Здійснити порівняльний аналіз теоретичних робіт українських і діаспорних дослідників.
Проаналізувати й оцінювати періоди розвитку українського журналістикознавства.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни:
Вступ до журналістики;
Історія української журналістики;
Теорія і методика журналістської творчості.
Історія української журналістики;
Теорія і методика журналістської творчості.
Короткий зміст навчальної програми:
Поняття «українське журналістикознавство» та основні етапи формування української наукової школи журналістикознавства від часів її зародження і до сьогодення. Українське журналістикознавство початку ХХ ст.: етапи розвитку. Українське журналістикознаство 20-30-х рр. Концепції розвитку української науки про журналістику. Формування української преси. Журналістика в новітній світовій гуманітарній науці. Українські журналістикознавці та їхня роль у формуванні журналістики. Українське журналістикознавство на сучасному етапі.
Рекомендована література:
1. Владимиров В.М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: монографія / В.М. Владимиров. – К., 2003. – 220 с.
2. Михайлин І. Журналістська освіта і наука: підручник / І. Михайлин. – Суми: університетська книга, 2009. – 336 с.
3. Михайлин І. Нарис з історіографії історії української журналістики: методологічні уроки Івана Франка / І. Михайлин // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2002. – С. 30-36.
4. Різун В.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник / В.В. Різун, Т.В. Скотникова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 2005. – 104 с.
5. Різун В.В. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / В.В. Різун, Т.А. Трачук. – К., 2005. – 232 с.
6. Романюк М. Українське пресознавство на порозі ХХІ століття / М. Романюк. – Львів, 2000. – 110 с.
7. Українське журналістикознавство. Дисертаційні дослідження, 1982-2000 рр.: Бібліографічний покажчик / Укладач Б. І. Черняков. – К., 2000.
2. Михайлин І. Журналістська освіта і наука: підручник / І. Михайлин. – Суми: університетська книга, 2009. – 336 с.
3. Михайлин І. Нарис з історіографії історії української журналістики: методологічні уроки Івана Франка / І. Михайлин // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2002. – С. 30-36.
4. Різун В.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник / В.В. Різун, Т.В. Скотникова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 2005. – 104 с.
5. Різун В.В. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / В.В. Різун, Т.А. Трачук. – К., 2005. – 232 с.
6. Романюк М. Українське пресознавство на порозі ХХІ століття / М. Романюк. – Львів, 2000. – 110 с.
7. Українське журналістикознавство. Дисертаційні дослідження, 1982-2000 рр.: Бібліографічний покажчик / Укладач Б. І. Черняков. – К., 2000.
Методи і критерії оцінювання:
Практичне заняття, усне опитування, контрольна робота (45%)
підсумковий контроль (контрольний захід, іспит): письмово-усна форма
(55 %)
підсумковий контроль (контрольний захід, іспит): письмово-усна форма
(55 %)