– знати методи побудови математичних моделей функціонування вимірювальних систем;
– мати уявлення про принципи побудови структурних схем об’єктів дослідження й шляхи переходу до відповідних математичних моделей;
– знати методи оптимізації й можливості їх застосування для аналізу математичних моделей планування експерименту;
– освоїти математичні методи опрацювання результатів вимірювань, випробувань та контролю, на основі яких робити висновки щодо достовірності отриманих експериментальних даних;
– знати основні принципи планування експерименту, метрології, стандартизації та сертифікації;
– вміти застосовувати сучасне програмне забезпечення для обробки й аналізу результатів експерименту, зокрема, вимірювань, випробувань та контролю

Основи метрологічного забезпечення;
Методи та засоби вимірювань, випробувань і контролю

Діагностичний експеримент. Основні поняття та визначення інженерного експерименту. Вибір та аналіз факторів експерименту. Метод ранжування. Умови проведення інженерного експерименту. Факторний експеримент. Пошук оптимуму в моделях експерименту. Перехід до математичної моделі від її геометричної інтерпретації. Опрацювання результатів спостереження методом дисперсійного аналізу. Використання критеріїв згоди. Планування рандомізованих експериментів. Критерії розходження отриманих експериментальних значень з дійсними. Застосування математичних моделей вимірювальних перетворювачів для розробки алгоритмів теорії планування експерименту. Приклади планування рандомізованих експериментів. Планування трифакторного експерименту з використанням методу латинського квадрату. Аналіз результатів експерименту з використанням графічного методу усереднених значень. Аналіз результатів експерименту з використанням графічного методу найменших квадратів. Аналіз результатів експерименту з використанням методу групування при графічній побудові прямої. Аналіз характеристик графічних методів побудови прямих. Концепція сертифікація виробів та її використання в теорії планування експерименту. Приклади вдосконалення виробничих технологій з урахуванням досягнень теорії планування експерименту

1. Засименко В.М. Теорія планування експерименту. – Л.: Львівська політехніка, 2000. – 205 с.
2. Налимов В. В. Теория эксперимента. – М: Наука, 1971. – 208 с.
3. Монтгомери Д. К. Планирование эксперимента и анализ данных: Пер. с англ. – М.: Мир, 1981. – 520 с.
4. Банди Б. Методы оптимизации: Пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1988. - 128 с.
5. Касьянов В.Н. Оптимизирующие преобразования программ. – М.: Наука, 1988. –336 с.
6. Обозовский С. С. Інформаційно-вимірювальна техніка. – К.: ІСДО, 1993. – 424 с.
7. Зелінський А. Н. Основи математичного моделювання. – К.: НМК ВО, 1991. – 233 с.
8. Джонсон Н., Лион Ф. Статистика и планирование эксперимента в технике и науке методом обработки данных/Пер. с англ. – М.: Мир, 1980. – 420 с.
9. Дорожовець М. Опрацювання результатів вимірювань: Навч. посібник / М. Дорожовець. – Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2007. – 624 с.
10. Ціделко В. Д. Невизначеність вимірювання. Обробка даних і подання результату вимірювання: Монографія / В. Д. Ціделко, Н. А. Яремчук. – К: ІВЦ «Видавництво «Політехніка»», 2002. – 176 с.
11. Юзевич В. М. Планування експерименту: Конспект лекцій / В. М Юзевич. – Львів: Видавництво НУ “Львівська політехніка”, 2017. – 69 с.

усне опитування, контрольна робота (30 %);
підсумковий контроль (70 %, контрольний захід, залік); письмово-усна форма (70 %)