Студенти повинні знати:
- історію розвитку доказового права та його витоків;
- діюче кримінальне процесуальне законодавство, яке регламентує процес доказування та практику його застосування;
- наукові концепції та тенденції щодо розвитку доказового права в Україні;
- закордонний довід щодо встановлення окремих елементів процесу доказування та їх удосконалення.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти:
- правильно розуміти і застосовувати норми кримінального процесуального закону;
- формулювати різнопланові рекомендації, що стосуються збирання доказів, закріплення (процесуального оформлення), їх оцінки;
- розробляти способи і методи доказування й встановлення істини у кримінальній, цивільній та адміністративній справах на практиці;
- аналізувати теоретичні розробки у сфері доказового права та робити самостійні висновки.

Кримінальне право,
Кримінально-виконавче право.

Криміналістика, Адвокатура

Навчальна дисципліна будується на базі процесуального права, практики його застосування і науки доказового права. Вона вивчає чинне процесуальне законодавство, доказову діяльність і процесуальні правовідносини, теорію й історію доказового права, увесь процес доказування під час провадження. Траєкторією моніторингу для вивчення є закономірності і тенденції розвитку доказового процесу, системи його принципів, актуальні проблеми теорії і практики процесу доказування, ефективність процесуальної форми і процесуальних гарантій під час цього, особливості статусу окремих суб’єктів доказування, проблеми забезпечення прав і свобод людини при здійсненні доказування, вносить пропозиції і рекомендації щодо удосконалення процесуального права та практики його застосування. Навчальної дисципліни «Доказування у кримінальному провадженні» опирається на узагальнення слідчої, судової, прокурорської і адвокатської практики.

Тертишніков Р. В. Доказування і докази в судочинстві України: наук-практ. посіб. / Р. В. Тертишніков. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2009.
Запотоцький А. П. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві : [монографія] / А. П. Запотоцький, Д. О. Савицький. — К. : Бізнес Медіа Консалтінг, 2011.
Гончаренко В. Г. Доказування в кримінальному провадженні : науково- практичний посібник / В. Г. Гончаренко; Академія адвокатури України. - Київ: Прецедент, 2014. - 242 с.

Методами оцінювання знань (успішності навчання) виступають: проведення попереднього, поточного і підсумкового контролю знань студентів.
Попередній контроль являє собою діагностику вхідного рівня знань, який дає змогу визначити наявний рівень знань студентів на початку вивчення дисципліни чи на початку вивчення конкретної теми. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на першому семінарському занятті з метою оцінки залишкових знань студентів, отриманих під час вивчення циклу дисциплін на попередніх рівнях освіти. Попередній контроль у виді перевірки і оцінки залишкових знань проводиться також через деякий час на початку наступного семінарського заняття. Вхідний контроль знань проводиться у формі письмової роботи з визначення певних понять, категорій чи процесуально - правових явищ протягом 10 – 15 хвилин на початку заняття.
Оцінка вхідного контролю знань студентів зараховується до оцінки за семінарське чи практичне заняття.
Поточний контроль знань є органічною частиною всього навчального процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу з дисципліни.
Оцінювання знань студентів на основі даних поточного контролю знань відбувається за допомогою контролю активності роботи під час вивчення програмного матеріалу дисципліни, включаючи відповіді на семінарських заняттях, підготовка доповідей, повідомлень та аналітичних матеріалів тощо;
Поточний контроль на семінарських заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:
- фронтального стандартизованого усного опитування студентів за основними питаннями семінару;
- фронтальної перевірки виконання домашніх завдань; виклику окремих студентів для самостійного розв'язування практичних завдань чи ситуацій;
- бліц - опитування, що являє собою або суцільне опитування всіх присутніх студентів або вибіркове опитування частини присутніх. Запитання з теми (кількох тем), яка готувалася на семінарське заняття, передбачають чітку коротку відповідь. При бліц-опитуванні кожен аспірант має право відповісти лише один раз;
- інше.
Самостійна та індивідуальні робота студентів передбачає цілеспрямований пошук ефективних способів вивчення дисципліни, свідоме ставлення та послідовність в роботі, вміння використовувати наявну літературу і нормативну базу, планувати власну роботу.
Підсумковим контролем рівня знань студентів виступає проведення заліку. До складу завдань залікової роботи, відповідно до специфіки включаються:
- тестові завдання різних рівнів складності,
- теоретичне питання нормативного або проблемного характеру.